Що таке війна, звичайний український енергетик Руслан Ванярх сповна пізнав ще 2014 року, коли працював на Вуглегірській ТЕС, що на Донеччині. Тоді російська армія неодноразово обстрілювала станцію, а енергетики ТЕС робили все можливе і неможливе, щоб забезпечити схід України електрикою. Повномасштабне вторгнення у 2022 році стало ще більшим випробуванням: тривалі бої за станцію та низка ракетних ударів не залишили шансів на відновлення.
«Ми з дружиною вирішили вивозити дітей. Спочатку переїхали до Черкас, потім – до Білої Церкви. Нарешті знайшли роботу в Києві. Від однієї війни до іншої переїхали», — розповідає Руслан Ванярх.
Зараз Руслан Ванярх працює машиністом-обхідником турбінного устаткування на одній з київських ТЕЦ. Обов’язки передбачають розуміння різних режимів роботи обладнання, вміння забезпечувати його функціонування та оперативно усувати неполадки та пошкодження. Руслан досконало володіє усіма цими навичками.
Під час чергової атаки на одну з київських ТЕЦ восени 2022 року, на станції сталася масштабна пожежа. Ззовні пожежу на трансформаторі гасила ДСНС, займання в цеху персонал станції ліквідував вручну. Руслан був на зміні. Попри шок і хаос, у перші ж хвилини після вибухів оперативному персоналу вдалося зупинити обладнання, злагоджено виконати всі необхідні дії та запобігти людським жертвам і пошкодженню обладнання.
«Діяти необхідно було терміново. Якби дах спалахнув, ми б уже нічого не зробили. Жоден вогнегасник у такій ситуації не допоміг би. Було страшно, що може загорітись уся станція. Гасити кинулися всі. Щоб відновити роботу ТЕЦ, ми працювали понаднормово і без вихідних», — згадує Руслан.
Українські енергетики, попри ризик для життя, доволі часто працюють цілодобово в надскладних умовах, щоб повернути доступ до тепла та світла для мільйонів домогосподарств, об’єктів критичної інфраструктури та підприємств.