Есе переможця конкурсу Олександра Буліна
Eнциклопедія сучасності визначає енергетичну безпеку як стан електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії. Тож коротко енергетичну безпеку можна описати, як впевненість у завтрашньому дні. Це коли я лягаю спати і знаю, що є сенс завтра вставати на роботу, бо буде струм у розетках, аби до неї приступити. Коли мати трьох дітей може запланувати прання на вихідні, адже знає, що у крані завжди є вода, бо помпи, що спрямовують її по центральному трубопроводу, працюють безперебійно. Коли бізнес може працювати, а інвестори вкладають гроші в українську економіку, адже знають, що відсутність палива чи перебої в електромережі не завадять їхній справі.
Як видно, міцна енергетична безпека потрібна абсолютно всім в Україні. Всі українці пам’ятають дні осені-зими 2022-2023 років, коли через ворожі обстріли ми по кілька діб сиділи без світла. Всі пам’ятають весну та літо 2022 року, проведені багатьма у чергах за паливом, яке відпускали по 20 літрів у одні руки.
Енергетична слабкість нівечить наше повсякденне життя, невідворотно понівечене війною. Більшe того – це загроза національній безпеці, адже проблеми в енергетиці тягнуть за собою багато інших. На жаль, за роки своєї незалежності Україна не змогла побудувати міцну енергетичну безпеку. Ще за президенства Ющенка, коли держава зробила чіткий поворот на Захід, росія почала енергетичний шантаж. Тож не дивно, що я з раннього дитинства свідомий того, що моя країна живе у стані перманентної енергетичної кризи.
Зараз же головною загрозою для української енергетики є її фізичне знищення. Росіяни обстрілюють наші електростанції, знищують ГЕС, тримають Запорізьку АЕС під окупацією та шантажують світ ядерною катастрофою.