Джастін Гунесінге, Керівник сектору газопостачання, USAID Проєкту енергетичної безпеки (ПЕБ)
Україна традиційно була основним коридором постачання російського газу до Європейського Союзу (ЄС) з великою газопостачальною інфраструктурою, збудованою впродовж кількох десятиліть для забезпечення транзиту через Україну на ринки ЄС. Структура системи газопроводів ЄС підтверджує припущення, що транзит російського газу через Україну мав би залишатись основним джерелом постачання. Проте, російське жорстоке повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року стало переломним моментом у європейській енергетичній історії. У відповідь на вторгнення, Європейська Комісія розгорнула REPowerEU Plan[1] для швидкої відмови від постачання енергоносіїв з Росії завдяки низці заходів з енергоефективності та енергозбереження, диверсифікації постачання та зростанню виробництва відновлюваної енергії[2].
Майже через вісімнадцять місяців після того, як перші танки перетнули кордон України, прийняте ЄС рішення про відмову від російського газу на користь скрапленого природного газу (СПГ), виявилось досить успішним з налагодженим безпечним постачанням впродовж зими 2022-2023 рр., і падінням цін на природний газ до попередніх «звичайних» рівнів у Європі.
План Комісії відмовитись від російського газу разом із національними заходами країн-членів ЄС щодо скорочення імпорту з Росії, природно призводить до невизначеного майбутнього газової інфраструктури України. Зважаючи на 116 млрд грн у вигляді податків та зборів (=10,7% надходжень до Державного бюджету України) отриманих від газового сектору у 2021[3],[4] році, потенційні соціально-економічні наслідки нової політики ЄС для вже нестійкої економіки України стають очевидними.
Попри це, підстави для оптимізму все ж таки є. Припинення залежності Європи від російського газу у поєднанні з намірами міжнародних донорів підтримати Україну у переході до «чистої» енергії може дати сектору можливість перетворитись на виробника, споживача і постачальника чистих молекул (біометан, водень та синтетичні гази), попит на які зростатиме, оскільки вони є основою переходу до «чистої» енергії й відіграватимуть ключову роль там, де пряма електрифікація неможлива або економічно недоцільна. Ця зміна зможе призвести до зростання суспільного добробуту як у країнах-членах ЄС, так і в Україні, що сприятиме внутрішнім інвестиціям у декарбонізовані технології в Україні, що зміцнить енергетичну безпеку усього європейського регіону.
Потенціал України та потреби ЄС
REPowerEU План передбачає виробництво 10 млн тонн відновлюваного водню у ЄС та імпорт 10 млн тонн відновлюваного водню до 2030 року, разом зі збільшенням виробництва біометану з 3 млрд м3 сьогодні до 35 млрд м3 до 2030 року. Для забезпечення виконання цього амбітного плану, Комісія підтримає розвиток трьох основних коридорів імпорту водню, включаючи коридор через Україну, а також налагодить партнерські зв’язки щодо виробництва біометану з третіми країнами, що мають відповідний потенціал. Як доказ, 2 лютого 2023 року Президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн та Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль підписали Меморандум про взаєморозуміння (МВ) щодо стратегічного партнерства у сфері відновлюваних газів – біометану, водню та інших синтетичних газів[5]. У МВ було визнано Україну «як таку, що має значний потенціал для сталого виробництва відновлюваної енергії, включаючи стале виробництво біогазу та біометану, а також водню», обидві сторони взяли зобов’язання щодо багаторівневої співпраці для сприяння «зеленому» переходу.
Україна насправді має значний потенціал для того, щоб стати значним виробником та експортером чистих молекул, однак при розробці наступних етапів потрібно ретельно планувати співвідношення відносних економік чистих молекул та звичайних молекул, а також відносних вигод та вартості будь-яких необхідних короткострокових політик. Окрім того, біометан за своєю природою, як правило, виробляється у невеликих масштабах та локально, тож на збільшення обсягів до рівня відчутного внеску у безпеку постачання потрібен час.
Потенціал біометану в Україні можна пояснити тим, що Україна є найбільшою країною в Європі, відіграє значну роль як виробник харчових продуктів та має добре розвинену мережу газопроводів. У квітні 2023 року перший український завод з виробництва біометану приєднано до газової мережі[6] і, попри війну, готові до впровадження десятки інших проєктів для виробництва та експорту біометану завдяки зростальному на нього попиту в ЄС.
USAID ПЕБ нещодавно розробив Модель приведеної вартості біогазу. Попередні підрахунки говорять про те, що ціна біометану може бути порівнянною з поточними ринковими цінами на природний газ (і вигідною порівняно з цінами останніх двох років). І це незалежно від додаткових вигод для енергетичної безпеки, залучення інвестицій, децентралізації та декарбонізації.
На додачу до біометану, розробляється українська національна стратегія виробництва водню, за підтримки USAID ПЕБ[7]. Це має призвести до збалансованого підходу між внутрішнім використанням та експортом, що збігається з цілями ЄС і держав-членів. Хоча чистий водень – довгострокова перспектива розвитку для України та ЄС, він має більший потенціал для зростання і повної заміни ним природного газу у довгостроковій перспективі.
І наостанок, окрім виробництва та експорту чистих молекул, Україна ймовірно могла б використати свої чисті молекули для виробництва та споживання чистих продуктів таких, як «зелена» сталь та «зелений» метанол і експортувати їх до ЄС, забезпечуючи екологічний розвиток економіки та можливості для майбутніх інвестицій.
Вигоди від переходу до чистих молекул
Отже, як Україна може отримати вигоди від переходу до чистих молекул? Існує декілька варіантів, які включають:
1) диверсифікацію маршрутів постачання чистих молекул до ЄС і у зворотному напрямку;
2) декарбонізацію енергетичних систем ЄС та України;
3) повоєнну відбудову із застосуванням технологій чистої енергії;
4) перепрофілювання використання наявної інфраструктури газової мережі; та
5) подальшу інтеграцію між ЄС та Україною через взаємовигідний політично-економічний розвиток.
Через Проєкт енергетичної безпеки (ПЕБ), USAID підтримує розвиток цього сектору через різні ініціативи, спрямовані на використання потенціалу чистих молекул для перетворення сектору на ключовий вектор у повоєнному відновленні України. Ефективна та належним чином продумана і розроблена політика, регуляторні та управлінські підходи будуть з самого початку в центрі уваги USAID ПЕБ, який сприятиме цій співпраці та підтримуватиме екологічну і сталу інтеграцію України до європейського енергетичного ринку.
[1] https://commission.europa.eu/strategy-and-policy/priorities-2019-2024/european-green-deal/repowereu-affordable-secure-and-sustainable-energy-europe_en
[2] https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_3131
[3] Пресконференція Голови НАК Нафтогаз України, 21 червня 2022 р.: https://www.youtube.com/watch?v=X3e_xBwsvDw&t=4660s
[4] https://www.epravda.com.ua/news/2022/01/12/681346/
[5] https://energy.ec.europa.eu/publications/memorandum-understanding-between-european-union-and-ukraine-strategic-partnership-biomethane_en
[6] https://eba.com.ua/en/rgk-pidklyuchyla-pershyj-v-ukrayini-biometanovyj-zavod-do-gazorozpodilnyh-merezh/