Що таке індивідуальний тепловий пункт?
Індивідуальний тепловий пункт (ІТП) – комплекс обладнання та автоматичних пристроїв, який приєднаний до мережі централізованого теплопостачання та об’єкту споживача. ІТП допомагає керувати системою теплоспоживання однієї будівлі, регулюючи параметри подачі теплоносія в будівлю відповідно до зміни погодних умов та, за потреби, розподіляти теплову енергію за типами споживання (для потреб опалення та постачання гарячої води).
Індивідуальні теплові пункти дозволяють власникам (співвласникам) будинків регулювати споживання тепла та внаслідок цього отримувати економію в рахунках на теплопостачання. Крім того, наявність ІТП уможливлює постачання гарячої води впродовж всього року.
Практика свідчить, що встановлення ІТП підвищує якість послуг та комфорту мешканців і заохочує співвласників будинків застосовувати заходи з енергоефективності. ІТП – це основа для досягнення економії від інших заходів з енергоефективності. Якщо не встановлено ІТП, інші заходи з енергоефективності сприятимуть підвищенню температури в приміщенні, але не зменшать рахунки власників будинків за тепло.
Читайте також Індивідуальні теплові пункти в Україні: переваги та заходи для поширення
Крім того, встановлення ІТП впливає на ефективність теплокомуненерго (ТКЕ). Комплексне встановлення ІТП дозволить зменшити виробничі витрати підприємств завдяки більш ефективному споживанню палива, води та електроенергії, а також знизити ризик аварій. Оскільки ІТП можуть зменшити загальний попит на тепло, теплокомуненерго важливо переглядати пріоритети щодо вкладання коштів у свої виробничі, транспортувальні та розподільчі потужності. Окрім того, загальне поліпшення якості послуг, а відтак і більша задоволеність споживачів рівнем обслуговування, позитивно впливають на платіжну дисципліну споживачів. А дотримання споживачами платіжної дисципліни сприяє поліпшенню фінансової стійкості теплокомуненерго.
Орієнтовний спрощений розрахунок витрат та переваг у разі встановлення ІТП
В поданій вище таблиці бачимо потенційні витрати та економію на прикладі типового 150-квартирного будинку за 20%-го енергоощадження та середнього тарифу на теплову енергію у розмірі 1535 грн. Однак оскільки ІТП зазвичай заощаджують від 15% до 30% енергії, що передається до будівлі, а витрати залежать від розміру будівлі, то економія та термін окупності можуть відрізнятись з огляду на наступне:
- більшість багатоквартирних будинків мають менше ніж 150 квартир, відтак загальні інвестиції будуть меншими;
- більші та дорожчі ІТП можуть обслуговувати більше квартир і, відповідно, економити більше енергії;
- витрати на проєкт ІТП або тарифи на тепло можуть різнитися залежно від ситуації на ринку і в країні загалом;
- професійне розв’язання бюрократичних питань щодо встановлення ІТП може значно зменшити витрати на проєктування;
- варто враховувати можливі потреби у заміні мереж за межами будівлі, що може призвести до додаткового інвестиційного навантаження;
- наведена вище діаграма передбачає економію у 20% від встановлення ІТП, що не є найвищим рівнем в українських будинках.
Таким чином, загальна економія може бути більш суттєвою.
Окрім економії, яку домогосподарства отримують шляхом зменшення споживання енергії завдяки встановленню ІТП, масове їх встановлення може мати макроекономічний ефект:
- зменшення споживання тепла зменшить попит на природний газ, а будь-яке скорочення імпорту енергії підвищує енергетичну безпеку країни;
- інвестиції в ІТП створять нові робочі місця.
Варто зазначити, що саме комплексне встановлення ІТП у всій системі теплопостачання, організоване по районах (по тепло-гідравлічних кластерах), має найбільший вплив на ефективність системи централізованого теплопостачання (ЦТ) і потенціал для економії коштів споживача. Паралельна модернізація теплових мереж дасть подвійний ефект.
Право власності на ІТП та його обслуговування
В Україні право власності на встановлені індивідуальні теплові пункти належить або компанії теплопостачання, або співвласникам багатоквартирного будинку (залежно від того, хто фінансує відповідні заходи із встановлення ІТП). У випадку, коли встановленням ІТП займається теплопостачальна компанія (наприклад, за кошти міжнародних фінансових організацій (МФО), як правило, вона і є власником встановленого обладнання (хоча в деяких містах і в таких випадках ІТП належить співвласникам). Водночас коли ІТП встановлюються за кошти співвласників будинків, зокрема, де утворено ОСББ, вони знаходяться у власності співвласників та обслуговуються визначеними ними особами (здебільшого обслуговуванням таких ІТП займається ОСББ).
Консолідованої думки стосовно того, хто має стати власником встановленого ІТП, в українській практиці немає. Якщо проаналізувати думки представників кожної категорії зацікавлених сторін, то вони здебільшого залежать від досвіду встановлення ІТП, який вже сформувався в конкретному місті. В містах, де теплокомуненерго встановлювали ІТП і, за умовами проєкту, ставали їх власниками, представники таких компаній та органів місцевого самоврядування (ОМС) впевнені, що саме теплокомуненерго повинні бути власниками та обслуговувати ІТП. З іншого боку, у містах без досвіду встановлення ІТП теплокомуненерго, більшість представників ОМС і теплокомуненерго схиляються до думки, що співвласники багатоквартирних будинків мають ініціювати встановлення ІТП за отримання права власності на них. Водночас у всіх містах, де проводилось дослідження, представники ОСББ впевненні, що право власності на ІТП належить саме співвласникам.
Обидва варіанти права власності на ІТП – і коли ІТП належить співвласникам, і коли ІТП належить ТКЕ – можна вважати прийнятними та реалістичним в українських умовах. Однак, якщо говорити про встановлення ІТП як частини заходів з комплексної модернізації та розвитку системи централізованого теплопостачання, краще, аби теплокомуненерго встановлювали ІТП і отримували на них право власності. Наявність кваліфікованих працівників дозволить компаніям здійснювати професійне обслуговування ІТП. Звичайно, питання доступу до приміщень будинку повинні бути врегульовані зі співвласниками. І навпаки, коли встановлення ІТП здійснюються з ініціативи та коштом співвласників будинку, логічним є саме за ними й залишити право власності на ці ІТП.
Ми рекомендуємо обирати планове встановлення ІТП по районах (по тепло-гідравлічних кластерах), тобто встановлювати ІТП як єдиний проєкт для всіх теплоспоживаючих об’єктів у всій підсистемі (тепло-гідравлічним кластерам).
Іншим важливим питанням є налаштування режиму роботи ІТП – хто це повинен робити: теплокомуненерго чи співвласники. Як і в ситуації з правом власності, на практиці, контроль температурного режиму роботи ІТП може відбуватися по-різному. В будинках, де ІТП встановлені з ініціативи співвласників чи ОСББ, відповідальність за контроль температурного режиму покладено на особу, призначену ОСББ. В будинках, де ІТП встановлені ТКЕ, температурний режим контролюють працівники цього ТКЕ, і змінюють його за зверненням співвласників. Але в будь-якому випадку, можливість і механізми впливу співвласників на процес встановлення температурного режиму повинні бути чітко визначені домовленостями між співвласниками та ТКЕ.
Практичні технічні рекомендації щодо встановлення індивідуальних теплових пунктів
Для якісного проєктування і зваженого підходу до підбору обладнання для ІТП, важливо враховувати такі вихідні дані як розрахунковий надлишковий тиск у подавальному та зворотному трубопроводах первинного контуру, розрахунковий надлишковий тиск у подавальному та зворотному трубопроводах, опір і статичний тиск систем внутрішньобудинкового опалення.
Відсутність спеціального досвіду та відповідних контрольно-вимірювальних приладів у системах внутрішньобудинкового опалення не дозволяють представникам ОСББ зібрати та надати проєктній організації фактичні показники роботи даних систем, відтак доволі часто вибір обладнання здійснюється некоректно, що надалі обумовлює скарги ОСББ на неналежну роботу ІТП і відсутність бажаного ефекту.
У більшості випадків, вибір підрядної організації представниками ОСББ здійснюється за рекомендацією знайомих, мешканців сусідніх житлових будинків тощо, або через Інтернет. І не завжди цей вибір вдалий. Залучення підрядних організації, що не мають достатнього досвіду реалізації проєктів із встановлення ІТП і вибір ними низькоефективного та низькоякісного обладнання заради здешевлення вартості, призводить до того, що мешканці житлових будинків потім мають вкладати додаткові кошти у заміну технологічної схеми роботи ІТП, заміну встановленого обладнання і робити додаткові переналаштування. В результаті таке здешевлення виливається у здорожчання.
Заради забезпечення сталої, надійної, коректної та безперебійної роботи обладнання ІТП, дотримання нормативних параметрів опалення і гарячого водопостачання житлового будинку й отримання реальної економії, ми рекомендуємо представникам ОСББ звертатися до перевірених спеціалізованих організацій ще до початку проєктування. Найкращий варіант – це вибір підрядника, здатного виконати весь комплекс робіт «під ключ», включно з проєктуванням, постачанням, монтажем і технічним обслуговуванням ІТП під час його експлуатації, тобто підрядника, який візьме на себе відповідальність за отримання очікуваного ефекту.
Для підтвердження відповідності запроєктованого обладнання актуальним гідравлічним умовам, потребам в теплі та гарячій воді, відповідності обладнання вимогам щодо енергоефективності та відповідності прийнятих технічних рішень чинним нормам і правилам, а вартості встановлення ІТП – цінам, наявним на ринку України, вимагати від підрядної організації подання повного комплекту проєктно-кошторисної документації до експертної організації для отримання позитивного експертного звіту.
Оскільки ІТП призначений для передачі та розподілу теплової енергії в межах однієї окремої будівлі або її частини, його встановлюють між тепловою мережею постачальника теплової енергії до будинку та внутрішньобудинковою (внутрішньою) системою теплопостачання. ІТП має елементи системи автоматичного контролю і регулювання температури теплоносія і гарячої води залежно від температури навколишнього середовища і дає можливість підтримувати оптимальні режими опалення приміщень і гарячого водопостачання. Автоматизовані ІТП дозволяють економити тепло й електроенергію при перекачуванні теплоносія та гарячої води. Автоматизація теплових пунктів може здійснюватися за залежною схемою з установкою водоструминних помп з регульованим перетином сопла або насосів змішування з електроприводом, або за незалежною схемою з установкою теплообмінників, які поділяють зовнішній контур теплової мережі й внутрішній контур опалення будівлі. Ми рекомендуємо завжди вибирати обирати незалежну схему підключення ІТП.
Детальніше про основні переваги схем і практичні рекомендації щодо технічних рішень – дивіться у нашому «Фінальному звіті «Оцінка практики встановлення та ефективності роботи індивідуальних теплових пунктів (ІТП) в Україні».
Масове встановлення ІТП та його значення для реформування централізованого теплопостачання в Україні
Україна може зменшити споживання енергії, зміцнити енергетичну безпеку та активізувати сектор централізованого теплопостачання, запустивши масштабне встановлення ІТП. Витрати відносно помірні, а переваги – очевидні. Масове встановлення ІТП може призвести до відчутної економії тепла для кінцевих споживачів. Заміна зношених труб теплопостачання усуне аварії та знизить втрати тепла до мінімуму. Підвищення ефективності та переведення виробництва на використання екологічно чистих (відновлювальних) видів палива, включно із паливом з відходів та з введенням у систему скидного (промислового) тепла, забезпечать відносну стабільність витрат на тепло, незалежність від міжнародних тенденцій на ринках викопного палива значно покращать доступність послуги для місцевих споживачів.
А для того, аби процес широкомасштабного встановлення ІТП проходив простіше, усі зацікавлені сторони мають визначити спільні цілі та результати щодо:
- забезпечення 100% обов’язкового комерційного обліку споживання енергоресурсів в житловому секторі;
- зменшення споживання теплової енергії в житлових будівлях;
- підвищення ефективності використання палива для виробництва теплової енергії шляхом підвищення ефективності виробництва та зниження втрат в мережах.
Докладніше про законодавчі аспекти встановлення ІТП, право власності, необхідні погодження, варіанти фінансування, відповідальність за обслуговування та багато іншого – читайте у «Варіанти для масштабного встановлення індивідуальних теплових пунктів на основі кращих міжнародних практик».
Досвід багатьох країн Західної та Північної Європи свідчить про те, що
- ЦТ є економічно виправданим, оскільки енергетичні витрати на централізоване постачання тепла у багатоквартирні будинки менші, ніж у випадку, коли у квартирах встановлені індивідуальні системи опалення.
- ЦТ завдає найменшої шкоди довкіллю.
Встановлення ІТП підвищує ефективність споживача і постачальника, і зменшує загальні витрати в системі. Встановлення ефективних ІТП за незалежною схемою підключення з автоматизованим регулюванням залежно від погоди та балансуванням внутрішньобудинкових теплових мереж, значно покращить ефективність централізованого теплопостачання та зменшить рахунки за теплопостачання.
Водночас широкомасштабне встановлення ІТП має бути інтегровано у широкі реформи та законодавчі зміни у секторі ЦТ. Пріоритетні напрямки реформ включають запровадження тарифної системи, що враховує витрати та передбачає повернення інвестицій, підвищення загальної ефективності системи, сприяння розвитку енергоефективності в будівлях, забезпечення якості послуг з центрального теплопостачання та заміну викривлювальної практики ПСО на електроенергію та газ на адресні субсидії для вразливих споживачів.