На думку Александра Голаса, радника USAID ПЕБ з питань енергетичних ринків та регуляторної політики, Регламент ЄС про доброчесність та прозорість оптових ринків енергії (REMIT) змінить парадигму регуляторного нагляду за функціонуванням ринків енергії. Детальніше про впровадження REMIT в Україні та пов’язані з цим виклики – у інтервю експерта.
REMIT, Регламент ЄС про доброчесність та прозорість оптових ринків енергії, часто згадують у дискусіях щодо ринків електроенергії та газу. Що означають ці дві концепції – доброчесність і прозорість, і чим вони відрізняються в контексті енергетичних ринків?
Це означає, що на ринках немає зловживання з боку конкретних осіб, лобі, компаній і, таким чином, немає маніпулювання цінами на користь когось із них. Запроваджена прозорість означає, що жодна особа, яка володіє інсайдерською інформацією (тобто інформацією, доступною лише для неї або деякого обмеженого кола осіб), не може використовувати цю інформацію на свою користь, наприклад, коли вони грають на ринку електроенергії, розміщують замовлення тощо.
Чи виконуються якісь вимоги REMIT в Україні вже зараз (хоча ми ще не маємо відповідного закону, що імплементує положення REMIT)?
Деякі елементи REMIT вже існують в Україні, оскільки вони були частиною “старого” законодавства ЄС, яке Україна поступово приймає. Наприклад, деякі базові елементи прозорості були впроваджені разом із імплементацією Регламенту (ЄС) № 543/2013 про подання та публікацію даних на ринках електроенергії, який сам по собі також став частиною вимог REMIT. Але Україні все ще бракує значної частини норм, які встановлює REMIT, – я б сказав, набагато більшої їх частини, близько 90%, у порівнянні з тією, що вже впроваджена.
У багатьох європейських країнах REMIT імплементується регуляторами без додаткових законодавчих змін. Україні слід обов‘язково розробляти та імплементувати відповідне законодавство, чи можна імплементувати REMIT без нового закону, регулюючи енергетичні ринки лише підзаконними актами?
Країни ЄС, де регламенти ЄС автоматично стають частиною національного законодавства, справді можуть просто зробити переклад REMIT і таким чином впровадити його в національну нормативну базу, без необхідності транспонування в конкретні закони. Якби в Україні можна було б зробити так само, це було б ідеально для благополуччя українських енергетичних ринків та споживачів, а також для процесу інтеграції з ЄС.
Зараз на розгляді Верховної Ради України перебувають два законопроєкти (№ 4503-д та № 5322) як такі, що спрямовані на імплементацію REMIT. Який із них, на вашу думку, найбільш повно транспонує положення REMIT в українське законодавство? Чи існує суттєва різниця між цими законопроєктами (якщо «так», то яка?).
Аналізуючи законопроєкти, які зараз розглядаються Верховною Радою, слід зазначити, що головною метою законодавства, яке імплементується, має бути підвищення рівня доброчесності та прозорості ринку, оскільки в даний час як ринок електроенергії, так і ринок газу в Україні зазнають маніпуляцій.
Проведений порівняльний аналіз різних законопроєктів, які зараз знаходяться у Верховній Раді, чітко вказує на те, що законопроєкт 5322 досягає цієї мети найбільшою мірою. Більше того, він використовує найбільш вичерпні, але в той же час ефективні методології для досягнення мети. Це відбувається, наприклад, шляхом запровадження обов’язкової звітності про всі транзакції на оптовому ринку енергії та їхнього аналізу регулятором.
Законопроєкт 4503-д, у свою чергу, хоч і розглядає певною мірою питання впровадження REMIT, зосереджений на вирішенні дещо інших проблем розвитку енергетичного сектору. Таким чином, він націлений на досягнення інших цілей, ніж введення в дію REMIT у повному обсязі на українському ринку. Наприклад, передбачене ним підвищення ліквідності ринку (незважаючи на те, що сама по собі ціль заслуговує на похвалу) не може бути штучно встановлене за допомогою державного втручання, а може бути запроваджене лише за умови природно зростаючої кількості інвесторів, гравців та трейдерів, які виходять на ринок та створюють ліквідність разом зі своїми фінансовими ресурсами, залученими на ринок. Але для того, щоб це сталося, не потрібне втручання уряду, за винятком створення прозорих, чітких та сприятливих умов для їхньої діяльності. Інакше державне втручання триватиме лише короткочасно (тобто до тих пір, поки наявні державні кошти), не приносячи довготривалого ефекту. До того ж, ці заходи покладуть додаткове навантаження на споживачів енергії, або, краще сказати, на платників податків.
Україна повинна імплементувати REMIT цілком, чи наша країна (яка не є членом ЄС) може імплементувати його лише частково?
Часткове імплементування, звичайно ж, завжди можливе, але це не принесе стільки переваг українській економіці в цілому та енергетичним ринкам й споживачам енергії зокрема, як повне імплементування. Залежно від того, які частини REMIT і як імплементовані, це, насправді, може завдати більшої шкоди (та додаткових витрат), ніж принести користі.
Назвіть найбільш принципові зміни, які принесе імплементація REMIT.
REMIT запроваджує суттєву зміну парадигми у функціонуванні енергетичного ринку, коли гравці на ринку (великі чи малі) починають поводитися багато у чому по-різному, порівняно з тим, до чого вони звикли до REMIT. Наприклад, вони стають зобов’язаними регулярно і без затримок надавати інформацію, що стосується їхніх транзакцій та діяльності. Вони не можуть брати участь у маніпуляціях, інакше ризикують отримати санкції. Системи нагляду за ринком, включаючи ІТ-системи, дозволять швидко виявляти та усувати такі шахрайські дії.
Чи є вимоги REMIT універсальними для ринків електроенергії та газу?
Так, REMIT застосовується до обох ринків і виходить за межі окремих галузей, а також, насправді, за межі країн. Наприклад, ACER здійснює нагляд за міждержавним ринком в ЄС з метою попередження зловживань та маніпуляцій. Подібна система діє в США. Тепер НКРЕКП візьме на себе подібні обов’язки та здійснюватиме нагляд за ринками газу й електроенергії в Україні.
Який вплив матиме імплементація REMIT на подальший розвиток конкурентних енергетичних ринків в Україні та чи можна виміряти позитивний ефект для ринків у цифрах?
Так, очікується, що це призведе до зростання українського енергетичного ринку та збільшення його участі на європейських ринках. З іншого боку, також очікується, що це залучить на українські енергетичні ринки більше інвесторів, більше учасників та збільшить обсяги торгівлі (а разом з цим – збільшить ліквідність та фінансові ресурси). Тож так, у довгостроковій перспективі успіх імплементації REMIT буде вимірюватися зростанням ліквідності енергетичних ринків через збільшення кількості їх активних учасників та обсягів торгівлі.
Який зв’язок між REMIT і Третім енергетичним пакетом, який Україна зобов’язалась імплементувати?
Власне кажучи, REMIT є частиною Третього енергетичного пакету, але він підносить реалізацію ринкових реформ в ЄС на новий рівень розвитку, вводячи низку нових рішень, особливо регуляторний нагляд за повсякденним розвитком ринків та активне запобігання різним зловживанням на них замість періодичного моніторингу, який традиційно здійснювали багато регуляторних органів.
Чи можлива інтеграція України до ENTSO-E та ENTSO-G без повної або часткової імплементації REMIT та подальшого його дотримання?
Звичайно, можна брати участь в енергетичних ринках ЄС (але я наголошую на слові «брати участь» замість «інтегруватись»), але лише дуже обмежену, тобто через кілька досить обмежених за своїм масштабом «торгових» ліній електропередач і без повного доступу до переваг, що випливають із повної інтеграції. Відсутність імплементації REMIT практично означає, що інтеграція до ENTSO-E також буде сильно ускладнена, оскільки нерозумно очікувати, що окрім декількох відносно незначних спекулянтів, будь-які значущі гравці ринку та інвестори з ЄС бажатимуть залучати значні ресурси на відносно ризикований ринок, що погано контролюється та зазнає маніпуляцій.
Як зазначено в назві документа, REMIT стосується оптових ринків енергії. Яку користь від імплементації REMIT отримають учасники роздрібного ринку, тобто кінцеві споживачі?
Либонь, для кінцевих споживачів пряма вигода від збільшення конкуренції, доброчесності, прозорості та загальної ефективності енергетичних ринків є обмеженою. Але вони отримуютьвеличезну опосередковану вигоду від інституту ефективного моніторингу ринку, від неможливості маніпуляцій із цінами завдяки системі, що усуває зловживання і суворо карає за них. З цього моменту всі гравці ринку, чи то великі, чи то малі, які належать або не належать до певних «груп інтересів», починають грати на рівних умовах. Це означає, що вони фактично починають ефективно конкурувати між собою, забезпечуючи ситуацію, коли ціни справді встановлюються попитом та пропозицією. Це відбувається на оптових ринках енергії. Але хто конкурує на цих ринках? Серед інших, це постачальники, яких українці можуть вільно обирати з серпня 2020 року для поставок газу та значно раніше – для поставок електроенергії. Коли функціонують прозорі ринки, постачальники можуть купувати порівняно дешевшу енергію на оптових ринках і передавати ці переваги кінцевим споживачам електроенергії та газу. Кажучи це, я виходжу з припущення, звичайно, що в ланцюгу енергопостачання забезпечений однаковий рівень конкуренції, і що постачальники, які штучно підіймають свої ціни, поступово виводяться з ринку іншими постачальниками-конкурентами, котрі пропонують своїм споживачам нижчі ціни. Саме НКРЕКП має дбати, щоб така ситуація існувала насправді, а підвищений рівень конкуренції мав місце і серед постачальників енергії побутовим споживачам.