Напередодні Міжнародного жіночого дня хочеться не просто нагадати, що виник він зовсім не як «свято весни, краси й кохання». 8 Березня відсилає до боротьби за права жінок, а ця боротьба, своєю чергою, є елементом ширшого фронту – боротьби за гендерну рівність. Детальніше з‘ясувати ці питання нам допомагає експертка з гендерних питань USAID Проєкту енергетичної безпеки Юлія Галустян.
В чому полягає гендерна рівність?
Часто доводиться чути думку про те, що гендерна рівність – це, передусім, виборювання і захист прав жінок. Але це помилковий підхід. Гендерна рівність передбачає рівні можливості як для жінок, так і для чоловіків, які забезпечуються суспільством задля їх повної самореалізації в усіх сферах життєдіяльності залежно від особистого вибору людини. Гендерна рівність є одним із найважливіших прав людини.
8 березня відзначаються досягнення жінок незалежно від національних кордонів або етнічних, мовних, культурних, економічних і політичних відмінностей. Ідея проведення Міжнародного жіночого дня вперше виникла на початку ХХ століття, коли промислово розвинений світ переживав період експансії і потрясінь, демографічного буму і появи радикальних ідеологій. Цього року, в цей непростий для людства час, ми вітаємо досягнення й здобутки у напрямі забезпечення гендерної рівності й різноманіття, а також спільними зусиллями виробляємо шляхи протистояння пандемії СOVID-19.
Наскільки проблема гендерної нерівності є актуальною для України?
Коли чоловіки й жінки мають усталені розбіжності, які є наслідком нерівних можливостей у суспільстві, є підстави говорити про гендерну нерівність, яка посилюється існуванням гендерних стереотипів. Гендерна нерівність притаманна кожній країні світу, незалежно від того, чи це малозабезпечена країна, чи високорозвинена держава. Україна не є винятком. Гендерна нерівність випливає з відмінностей у гендерних ролях та спричинена існуванням ґендерних стереотипів. В Україні нерівне становище жінок та чоловіків можна спостерігати у всіх сферах. Наприклад, жінки менше представлені у виборних органах влади всіх рівнів (серед голів ОТГ жінки становлять від 15 до 23%), а загалом співвідношення чоловіків і жінок на керівних посадах – 60% проти 40%. Різниця в заробітній платі жінок і чоловіків спостерігається у всіх сферах економічної діяльності і дорівнює приблизно 20%.
У ситуації карантину також загострюється проблема розподілу ґендерних ролей у родині, оскільки основний тягар з виконання неоплачуваної доглядової праці під час карантину покладається теж на жінок.
Сьогодні можна часто почути такий вислів як «гендерно чутлива компанія». Що це означає?
Гендерна чутливість передбачає усвідомлення й відповідне реагування на прояви дискримінації та порушення прав жінок та чоловіків з огляду на стать. Гендерна чутливість є важливим критерієм оцінки змін, в тому числі й на рівні підприємства.
Якщо політика, яка впроваджується на рівні компанії (організації, установи), враховує існуюче становище співробітників, як жінок, так і чоловіків, не порушуючи їхніх прав, а навпаки, сприяє установленню гендерного балансу, то її можна назвати чутливою в гендерному відношенні.
Тому сьогодні важливо усвідомлювати, що в сучасному українському суспільстві проблема дискримінації ще не розв’язана повністю. Необхідне розуміння того, що вимоги, які наше суспільство висуває до чоловіків і жінок, є різними. Нав’язані обмеження не йдуть на користь ані жінкам, ані чоловікам, ані, власне, суспільству.
Енергетика тривалий час вважалася «чоловічою» сферою. Чому жінкам варто обирати енергетичні професії?
Енергетика є такою ж галуззю економіки, як і інші. В Україні жінок, які працюють в галузі енергетики, менше 30%. Причому в інших країнах цей відсоток майже такий самий. Інша справа – які посади займають жінки, працюючи в енергетиці. Це, передусім, адміністративний персонал та найпростіші професії. Жінок, які обіймають високі посади в цій галузі, менше 15%. Відповідно формується й гендерний дисбаланс у рівнях заробітної плати.
Сьогодні частина нерівності жінок та чоловіків на ринку праці України зумовлена саме тим, що жінки менше представлені в STEM-професіях (абревіатура на позначення сфер науки, технологій, інженерії та математики, складена з початкових літер відповідних англійських слів science, technology, engineering and mathematics), які є краще оплачуваними та з якими пов’язують розвиток економіки, а отже, зростання попиту на спеціалістів упродовж найближчих десятиліть.
Разом з тим, енергетика є привабливою галуззю для інвесторів. Відповідно, створюються нові робочі місця, які потребують кваліфікованих працівників та працівниць. Тому важливо, щоб дівчата могли робити усвідомлений вибір вищої освіти.
Що робиться для того, щоб стимулювати приріст жінок у енергетичному секторі та захищати їхні права?
Збільшення кількості професійних жінок в енергетиці вже є результатом цілеспрямованої й виваженої державної політики. Причому така політика має бути впроваджена на всіх рівнях і мати адресний характер. І починати треба навіть не під час працевлаштування, а набагато раніше – із сімейного виховання й формування гендерної культури. В цій площині в Україні поки що небагато гарних прикладів, але вони існують. Наприклад, такі грантоотримувачі USAID Проєкту енергетичної безпеки, як Центр «Розвиток КСВ» та ГО «Стан», провели інформаційно-просвітницькі заходи для молоді, і передусім для дівчат, акцентуючи увагу на особливостях енергетичного ринку, формуванні soft-skills, компетентностях, які потрібні для роботи в галузі енергетики. Причому дівчат, які проявляють зацікавленість в отриманні подібних знань, з кожним роком стає все більше. Цьому сприяють й нові освітні програми з енергетичної безпеки та відновлюваної інженерії, які також впроваджено в рамках нашого Проєкту. Крім того, з ініціативи та за підтримки ПЕБ створено гендерні комітети в КП «Київтеплоенерго» та ДП «Оператор ринку».